***

Мені ніхто так не всміхається, як ти.

Чарівна мавка, між людей пустих.

Барвистим світлом змушуєш цвісти

Зів'ялу душу.

 

 

 

Й не помічаєш навіть, що за дивний дар,

Як панацею від усіх примар,

Як в темряву холодну сонця жар

Ти оселяєш.

 

 

 

Горить невимовлене сяйво почуттів

В очах того, кохати хто не вмів,

І все навколо, мовби уві сні

Таке казкове.

 

 

 

Ти посміхайся ж, бо та посмішка — любов,

Що без гучних, продуманих промов

В серцях лишатиметься знов і знов,

Як диво Боже.

 

P/s Автор не я, а мой хороший друг :3

Обсудить у себя 1
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Я в клубах
Литературное кафе. Пользователь клуба
все 78 Мои друзья