***
Мені ніхто так не всміхається, як ти.
Чарівна мавка, між людей пустих.
Барвистим світлом змушуєш цвісти
Зів'ялу душу.
Й не помічаєш навіть, що за дивний дар,
Як панацею від усіх примар,
Як в темряву холодну сонця жар
Ти оселяєш.
Горить невимовлене сяйво почуттів
В очах того, кохати хто не вмів,
І все навколо, мовби уві сні
Таке казкове.
Ти посміхайся ж, бо та посмішка — любов,
Що без гучних, продуманих промов
В серцях лишатиметься знов і знов,
Як диво Боже.
P/s Автор не я, а мой хороший друг :3
